Еротичні розкази

Ван Франко

2. Марія Білецька. Картини з життя Івана Франка.

3. Клементина Попович. Спомини про Івана Франка.

4. Уляна Кравченко. Щирий друг і вчитель.

6. Список використаної літератури.

Іван Франко. Діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов’янських народів; ім’я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймали його як «велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».

Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості і революційної націленості в майбутнє — Іван Франко жив у бурхливу, сувору й складну історичну добу. Його дитинство озвучувалось прокльонами нещодавній панщині й відгомонами революційних настроїв 1848 року; юність відсвічувала кумачами далеких барикад Паризької комуни й загравами пожеж у близькому робітничому Бориславі; полудень віку поета збігся з першою російською революцією, яка окрилила його впевненістю в перемозі нового, вільного життя; в останні роки митця відчутнішою і ближчою ставала майбутня революційна битва.

Іван Франко-мислитель завжди орієнтувався на найвищі ідейно-філософські здобутки своєї епохи.

Протягом сорока років своєї невсипущої творчої праці І. Франко поповнив культуру свого народу близько 4500 творами найрізноманітніших жанрів. 50-томне видання його спадщини включає лише половину колосального творчого доробку — те, що несе в собі великий заряд думок і почуттів, мудрості та краси, здатних розширювати й збагачувати духовний світ наших людей, служити дійовою виховною силою.

2. Марія Білецька. Картина з життя Івана Франка.

У 1883-му і 1884-му Марія Білецька жила на «станції» з товаришкою Ю. Карачевською по вул. Академічній. Туди часто заходив Франко з моїм свояком В. Коцовським (Корженко, Голка). Приманювала їх, мабуть, атмосфера ясної, опрятної кімнати та ті свобідні розмови, які вели вони в нашій хаті. Раз у раз приходили обидва коло сьомої години ввечері. Коцовський своїм звичаєм зав’язував розмову якоюсь провокаційною заувагою, мабуть, нароком, щоб спонукати нас на неї реагувати. Щиро обидва раділи, коли Коцовському дісталась від нас заслужена відплата за його саркастичні дотепи. У згаданому словесному двобою Франко вряди-годи записував щось у свій записник.

По іспиті Ольга мала вертатися на посаду. День перед її виїздом Франко розпитував, які книжки їй присилати, просив висловлювати свої думки про читане в листах.

Минуло кілька днів. Раз якось, раннім ранком, застукав хтось до вікна.

— Революція! — була відповідь. — Я привіз вам книжки. Краще привезти, ніж вислати поштою,— сказав гість.

«Не знаю, яка сила тягне мене до Цішок», — писав Франко в одному з листів до Ольги. Часто ходили на пошту посланці зі школи. В житті Ольги розкрила доля світи, вимріяні душею від ранніх літ. Вона найшла джерело, що гасило спрагу знання.

Та недовго сонце гріло. На небозводі почали громадитись хмари, що темрявою мали вкрити ясні дні. У червні 1884 р. в «Зорі» появився був вірш їв. Франка «Думка».

І діти наші — ох, аж серце в’яне!

— Сльотою биті, босі, у лахмітті

— На сльози й горе нерозсвітно-тьмяне,

— Як сиротята, геть підуть по світі.

24 лютого 1884 Мирон

Песимістичний настрій, що чорною смугою являвся у цьому вірші, занепокоїв Ольгу. Він указував, що перспектива життя на спільному шляху викликає в душі автора марево матеріальних злиднів. Важка проблема стає головною темою листування. Не читала я листів Франка ні Ольги.

Та дещо збереглося в моїй пам’яті на основі розмов із Ольгою, що їх я вела з нею вже тоді, коли час злагодив яскраві барви минулих переживань.

Коли прийшло до остаточного вирішення справи — мені не відомо. Так само залишилися тайною вкриті стежки, що довели сердечних друзів до граничного, неперехідного муру на розстайних дорогах. Взаємний зворот листів, а відтак спалення їх відбирає змогу проаналізувати хід думок одної та другої сторони.

Ми зустрілися через два роки. Нас ділили високі гори, де перебувала я довший час. Мовчки обминали ми Олині переживання. Вряди-годи падало якесь слово, що відслонювало рубець заслонки минулого.

Враження останньої зустрічі Ольги з поетом вросли глибоко в мою душу. Кілька тижнів перед своєю смертю Ольга востаннє повернулася була до цього болючого епізоду — кров’ю серця змалювала його. Я зважилась кинути питання:

— Хто зірвав? Франко чи ти?

По хвилині мовчанки відповідь звучала:

— Ми не зривали, а розійшлись добровільно. Такі зв’язки не зриваються.

«Добровільно розійшлися, а залишився німий біль», — майнула думка у моїй душі.

Згодом дізналась я при якійсь нагоді, що Франко був одним один раз у Добрівлянах. Там Ольга вчителювала. Мабуть, улітку 1885 р. Кілька місяців після того, як у Цішках запала клямка по взаємному звороті листів, Ольга переводила в класі поправу завдань. В сінях хтось голосно перемовлявся, неначе сперечались. Мов грім із ясного, чистого неба вдарив Ольгу, — це служниця спиняла Франка перед дверима класу.

Незвичайна подія обезсилила думку, спинила мову. По хвилинному безрусі Ольга автоматичним рухом руки спрямувала гостя до протилежних дверей. У кімнаті мовчки таким самим рухом указала крісло. Застій думки не уступав. А втім, кожне слово здавалося зайвим. Воно могло зрадити, що діялось в душі.

Франко перший кинув питання:

— Як же вам живеться, як почуваєте себе?

— Дуже добре, — звучала холодна відповідь. Зійшла розмова на число годин та дітей у класі, на важку вчительську працю. Кожна тема обмежувалась питанням та короткою відповіддю. Нестриманий, безнадійний настрій запанував. По довшій мовчанці Франко вийшов із хати. Духовна рівновага не верталася.

Лукава доля глузувала. Вона злорадно дивилася на холодну маску, що придавлювала ясне полум’я душі.

Источник:
Ван Франко
Приклад реферата на тему: "Іван Франко. Курсова робота", — зразок та інші варіанти написання на УкрЛібі
http://www.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id=277

Еротичні розкази

Про просте найлегше сказати: усе складно!

А виходячи з Канта (aus Immanuel Kant) я спромігся логічно сформулювати таке: чогось простого в повноцінному досвіді — немає! (“. weil das Einfache in ganz und gar keiner Erfahrung vorkommen kann. – . бо просте в цілому і готовому ніякому досвіді траплятися може. ” — (згідно словника) Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція третя Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез. )

. Живий розум (“гола тяма”) – потребує логічно-простого. спробую бути відверто-голим-bloß біля Канта бронзового. пафосно виголошуючи: просто бути може – однак сумнівно. Смію стверджувати, що це слова Канта (вибрані): . einfachen. sein mag. doch die Bedenklichkeit. Але. ось (про природу простоти) все-ціле речення, подане тут, на мій погляд, якомога логічно-простіше, тож:

ОТ ВАМ технічний переклад. для аналізу (згідно словника)

— Таким чином очевидно-ніби-уявно звідти гаданий-вважаний доказ простоти природи нашої мислячої-думаючої субстанції-матерії з-від згоди-одиниці-єдності апперцепції-попереднього сприйняття бути може, так стоїть йому однак сумнівність-непевність невідхильно проти: що-щоб, тут-там абсолютна простота однак ніяке поняття є, прямо за одне спостереження стосуючись ставати може, відбирати як ідеї голі змикаючи-цілісніші робити мусить, готові не для розгляду є, як мені гола свідомість-притомність, які в усім-насамперед мисленні містити-утримувати є, вищий-головний принаймні бути може, чи воно правда-хоч оскільки одне просте уявлення-поняття-вистава є, для притомності-свідомості і відомості-знання одної речі в собі відкривати бути повинне, в якій мислення одне-окреме містити-утримувати бути може”.

А ОСЬ у перекладі Ігоря Бурковського:

Тож хоч яким би правдоподібним видавався гаданий доказ простої природи нашої мислячої субстанції, [посталий] з єдності апперцепції, усе ж таки йому неодмінно протистоїть сумнів: раз абсолютна простота не є поняття, яке може бути безпосередньо віднесене до сприйняття, а має бути лише виснувана як ідея, то геть незрозуміло, як чиста (bloße) свідомість, що міститься або принаймні може міститися в усякому мисленні , хоча в цьому аспекті вона є просте уявлення, повинне привести мене до усвідомлення та знання речі, у котрій єдино тільки й може міститися мислення.

ОТ ВАМ оригінальний текст.

Immanuel Kant: “So scheinbar daher auch der vermeintliche Beweis der einfachen Natur unserer denkenden Substanz aus der Einheit der Apperzeption sein mag, so steht ihm doch die Bedenklichkeit unabweislich entgegen: daß, da die absolute Einfachheit doch kein Begriff ist, der unmittelbar auf eine Wahrnehmung bezogen werden kann, sondern als Idee bloß geschlossen werden muß, gar nicht einzusehen ist, wie mich das bloße Bewußtsein, welches in allem Denken enthalten ist, oder wenigstens sein kann, ob es zwar sofern eine einfache Vorstellung ist, zu dem Bewußtsein und der Kenntnis eines Dinges überführen solle, in welchem das Denken allein enthalten sein kann. (І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція четверта Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів, другий абзац) .

Источник:
Еротичні розкази
Про просте найлегше сказати: усе складно! А виходячи з Канта (aus Immanuel Kant) я спромігся логічно сформулювати таке: чогось простого в повноцінному досвіді — немає! (“. weil das
http://maysterni.com/user.php?id=5482&t=6&sf=1

(Visited 2 times, 1 visits today)

Популярные записи:

Письмо девушке из армии Красивое письмо любимой девушке из армии Все наши разногласия, ссоры кажутся такими мелкими и незначительными… (4)

Может ли мужчина забыть любимую женщину Любовь к двум женщинам одновременно - миф или реальность?Любовь к двум женщинам одновременно — миф… (4)

Как ведет себя мужчина рак если не любит Знак зодиака рак мужчина как ведет себя если хочет расстатьсяЗнак зодиака рак мужчина как ведет… (3)

Если мужчина дева не любит Если мужчина дева не любитСам знак Дева характеризуется сомнением и иронией, поэтому при общении с… (3)

Комбинирование цветов Как оживить спальню комбинированием обоевКомбинирование обоев может здорово помочь со скрытием недостатков и подчёркиванием достоинств… (3)

COMMENTS